Фотоальбоми

Як не мусити витирати тарілки

зоряна — Sat, 27 Nov 2010 20:04:34 GMT

Черепах

Vovchik — Fri, 06 Aug 2010 19:34:23 GMT

Волинка

Vovchik — Fri, 06 Aug 2010 19:34:23 GMT

Тут темно!

Vovchik — Tue, 27 Jul 2010 06:01:32 GMT

Я складаю ці вірші
У лев’ячім шлунку
Тут всередині темно,
Тож даруйте за почерк.
Ох, здається даремно,
Підійшов до печери
Надто близько, напевно.
Тож пишу цю цидулку
У лев’ячім шлунку
І тут, знаєте, темно!

Переклав Володимир Чернишенко

Джої

зоряна — Mon, 26 Jul 2010 08:17:48 GMT

Кинув Джої грушку-дульку,
І поцілив Сонце-
кульку!
І шша-ах!
Обірвалося Долі так важко.
І Бум!
З диким шалом
Стрибало по гражді.
І Клямц!
Сіло вдало
На мешт його. Юж!
Згасло світло днів
Змовкнув шум хлібів!
Вітер стих у сні!
півень онімів!
І настала Ніч,
Ніч,
Ніч.

Отака-от булька
Через грушку-дульку.
Треба ж! Отакої!
Через бевзя Джої...

Тісний капелюх

Vovchik — Tue, 20 Jul 2010 05:51:08 GMT

Хотів я з міс МакҐеффрі привітатись,
Та капелюх попався тіснуватий:
Тяг його – і став отак
Довгошиїм, як гусак.
Ось тобі за ввічливість
Розплата.

Юпіюк

Vovchik — Tue, 20 Jul 2010 05:48:44 GMT

Минуло вже багато літ
Відтоді, як в краю боліт,
Сердешну ніженьку мою
Вхопив триклятий Юпіюк.

Я в крик і плач, у ґвалт і вскач –
Не відпускає Юпіюк.
Кажу: „Пусти, хороший ти” –
Не відпускає Юпіюк.
Кричу: „Йди геть! Заб'ю на смерть!” –
Не відпускає Юпіюк.
І так з тих пір, хоч вір не вір,
Не відпускає Юпіюк.
Хоч сніг іде, югá гуде –
Не відпускає Юпіюк.
З землі нова росте трава –
Не відпускає Юпіюк.

Відтоді я постійно з ним,
А він, триклятий, хоч би хни!
Тепер, збагнув ти, юний друже,
Чому ходжу повільно дуже?

Переклад Володимира Чернишенка

Що в торбі носиш?

Vovchik — Tue, 20 Jul 2010 05:46:27 GMT

Що в торбі носиш? Що в торбі носиш?
Гусяче пір’я чи мухомори?
Давні писульки? Повітряну кульку?
Чи може, у небі назбирані зорі?
Що там у торбі? Єдине питання.
Шашки? Льодяники? Купа книжок?
Дворічна колекція злиплих шкарпеток?
Старий, запляснЯвілий вже колобок?
Ніхто не питає: «Коли іменини?»
«Чи граєш у теніс?» «Чи любиш боби?»
«Чи знаєш, як зветься столиця Хорватії?»
«Хто вишив ту квітку на джинсах тобі?»
Ні – що там у торбі? – все, що їх цікавить.
Камінь чи складена вдвоє тварина?
Здохлі жуки? Огірки? П’ятаки?
Якщо відгадаю – даси половину?
Вони не питають, де був і де їду,
Коли повернусь, чи зробив те і се,
Чи «Що там нового?» Або «Як ся маєш?»
Ні, тільки питають: «Що в торбі несеш?»
«Що в торбі носиш?» - Дулю під носа
Тим, що спитають: «Що в торбі носиш?»
Що?
Ой ні, тільки не це!

Про Джимі й про ТБ

Vovchik — Fri, 16 Jul 2010 10:02:01 GMT

Моя казка про Джимі – правдива річ,
Це збагнете колись самі.
Він дивився ТБ цілий день, всю ніч,
Без спочинку, аж доки міг.

Він дивився ТБ, акурат як ви,
Ріс худий і блідий з лиця.
Від „Давай вставай!” до нічних новин –
Він дивився все без кінця.

Очі стали банькаті й немов зі скла,
І у крісло він вгруз по пуп.
І антена з потилиці проросла,
З підборіддя – зручненький пульт!

Замість мозку став кінескоп новий,
Замість лоба екран – ти глянь!
І дві ручки – одна ВМК, інша ВИМК,
Там де вуха були, стримлять.

Із задка виріс кабель, неначе хвіст,
Ще й зі штекером – ого-го!
Досі сам наш Джимі ТБ дививсь,
Нині ж дивимося його!

Переклав Володимир Чернишенко

Селянин і королева

Vovchik — Fri, 16 Jul 2010 10:02:01 GMT

Прискочив якось селянин до пса:
«Приїде ниньки гостя дорога!
Що робить? Як стрічати?
Чи просити до хати?»
А пес: «Гав! Га?..»

«Та ж королева, королева!» –
Від радощів стрибав.
«Співать пісень?» – питав кота.
А котик: «Ні-і-яв!»

«Вітати ж як? – спитав коня. –
Нести дари, еге ж?
Яйце, чи грушу, чи гарбуз?»
Кінь пирхнув: «Пхе!»

«Карета їде! Що робить? –
Питав сову глуху. –
Вклонитись низько до землі?» –
Сова ж: «Угу-угу».

І він вклонився їй услід.
Всміхнулась... Тра-ля-ля!
«Мені прецінь!» - гукнув вівці.
А та лиш: «Ба-а...»

Переклала Галина Ільницька