Минуло вже багато літ
Відтоді, як в краю боліт,
Сердешну ніженьку мою
Вхопив триклятий Юпіюк.

Я в крик і плач, у ґвалт і вскач –
Не відпускає Юпіюк.
Кажу: „Пусти, хороший ти” –
Не відпускає Юпіюк.
Кричу: „Йди геть! Заб'ю на смерть!” –
Не відпускає Юпіюк.
І так з тих пір, хоч вір не вір,
Не відпускає Юпіюк.
Хоч сніг іде, югá гуде –
Не відпускає Юпіюк.
З землі нова росте трава –
Не відпускає Юпіюк.

Відтоді я постійно з ним,
А він, триклятий, хоч би хни!
Тепер, збагнув ти, юний друже,
Чому ходжу повільно дуже?

Переклад Володимира Чернишенка