Моя казка про Джимі – правдива річ,
Це збагнете колись самі.
Він дивився ТБ цілий день, всю ніч,
Без спочинку, аж доки міг.

Він дивився ТБ, акурат як ви,
Ріс худий і блідий з лиця.
Від „Давай вставай!” до нічних новин –
Він дивився все без кінця.

Очі стали банькаті й немов зі скла,
І у крісло він вгруз по пуп.
І антена з потилиці проросла,
З підборіддя – зручненький пульт!

Замість мозку став кінескоп новий,
Замість лоба екран – ти глянь!
І дві ручки – одна ВМК, інша ВИМК,
Там де вуха були, стримлять.

Із задка виріс кабель, неначе хвіст,
Ще й зі штекером – ого-го!
Досі сам наш Джимі ТБ дививсь,
Нині ж дивимося його!

Переклав Володимир Чернишенко