- До школи ниньки не піду, -
Сказала Пеггі Енн Мак-Ду.
- Бо в мене свинка, коклюш, кір,
І майже втратила я зір,
Порізи, вавки, пухирі,
Дере у горлі, лоб горить.
Попухли гланди - не ковтну,
Насилу ноги я тягну.
Позеленіла геть з лиця,
А ще вітрянка клята ця -
Віспини маком на щоках.
Живіт так крутить, просто жах!
Напевно, це шлунковий грип...
Язик у роті так залип,
Що мову відніма мені.
Як чхну – штрикає у стегні.
Стріляє в вусі, ниє зуб,
Чи я не надірвала пуп?
Волосся збилося в ковтюх,
Як позіхну, спирає дух,
На дощ болить апендицит,
І вітамінів дефіцит.
Хребет в дугу зігнувся мій.
Дивіться, лікоть не прямий…
Так градуси угору пруть –
В термометрі скипає ртуть!
Мій мозок звурдився мов сир,
А в носі двійко зайвих дір…
…Що?.. Що?! Це чується мені?
Розпочались вже вихідні?!
Пробачте, залишаю вас –
Мені давно гуляти час!!!