Для вас написав я
Тритомник товстий –
Про сонце, веселки
І здійснення мрій.
Прегарне творіння!
Та цап його зжер –
Тож мусив нашкрябати
Інший шедевр.
Він вийшов, звичайно,
Уже не такий,
Як той, що загамав
Цапище дурний.
Якщо у цій книзі
Немає приваб –
У всьому винен цап.

Пташина Ґуль
Не має лап.
Вона не може
Чап-чалап.
Вона не в’є
Собі гнізда,
Не може сісти –
От біда!
Над містом
Крутиться усе,
Яєчка
На льоту несе
І слізно кряче
Їм услід:
«Молю,
Ціленькі долетіть!»

Мурахоїда я придбав,
А він ще й мартоїд (хи-хи!),
Бо тітку Марту лизь злизав,
І дядько Нік тепер лихий!

Він Верткий і Круткий, він Хилкий і Гнучкий,
Розкладний і Складний Чоловік.
Він влізе в кишені, поміститься в жмені
Чи замість начинки згорнеться в пельмені,
Розтягне себе на найвищу дзвінницю,
Убгає себе у найменшу дрібницю.
Так він звик, він-бо звик...
Він Верткий і Круткий, він Хилкий і Гнучкий,
Розсувний і Зсувний Чоловік.
Сімейка у нього чудна:
З ним Пухка і М’яка, Говірка і Метка,
Беручка і Витка є Жона
І двоє крутких діточок,
Що добре завчили урок, –
Гнуться втроє вони
І все роблять, як звик
Цей Гнучкий і В’юнкий,
Як-захочеш-ковкий,
І На-диво-плавкий,
Під-усіх-прогінкий,
І Пружкий, і Варкий,
І У-вузлик-в’язкий,
У-клубочок-згорткий,
В-що-завгодно-вмісткий,
Наче-м’ячик-стрибкий,
Ну і майже Тривкий –
Цей Верткий і Круткий Чоловік.

Мене Ти, Бозю, вберігай,
Дожити до світанку дай,
Якщо ж не доживу-таки,
Зламай усі мої цяцьки,
Щоб інші діти не допали їх...
Амінь.

ІІ варіант

Мене Ти, Боже, вбережи,
Щоб до світанку я дожив.
Якщо ж не доживу-таки,
Зламай усі мої цяцьки,
Щоб інші діти вже не грались ними...
Амінь.

Богатир Відром-Шолом –
Меч у нього наголо.
Він фехтує, атакує,
Він воює і полює,
Він гасає на коні
І складає сам пісні.
Він свої покаже вміння,
Та обличчя – ні-ні-ні –
Хоч благай, хоч бий чолом.
Він Хоробрий, Відчайдушний,
Майже завжди Незворушний...
Богатир Відром-Шолом.

Ось вам рецепт чудо-кваші-малаші:
Добре змішайте дві ложечки сажі,
Склянку помиїв, скибочку каки,
Грудочку гною, кусень цвіляки,
Дрібку пилюки, сім крапель гидоти,
Півслимака і кавалок болота.
Майже готово... Агов, малюки!
Де ваші ложки?
Де тарілки?

О лайливий, сварливий піратище
На ім’я чи то Клод, чи то Джим,
Він сердитий та злий грубіянище,
Що слівцем закидає масним.

Йому друзі не важать нічого,
Він їх може незгірш ворогів
Прив’язати на тиждень до щогли
Чи замкнути у трюм до щурів.

Він примусить тебе відкопати
Награбовані кимось скарби,
І якщо тільки чхнеш з-під лопати –
Пропадати у ямі тобі.

Серед шторму залишить на шлюпці
(До благань він глухий, як стіна)
Чи на острові кине БЕЗ шлюпки –
На поживу лихим дикунам.

Хоч він грішник, мерзотник, поганець,
А підступний який – ого-го! –
Та як зайде у гості, благаю,
Посадіть біля мене його!

Чого торкнувся цар Мідас -
Те стало золотом. Незле...
Що я торкну – стає нараз
Малиновим желе.
Сьогодні сперся на стіну – хлюп;
Зануду-братика вщипнув – плюх;
Присів на крісло у кутку – хлясь;
Поцьомав маму у щоку – пляц;
Засунув ноги в ґумаки – хлись;
Взяв погортати ці книжки – плись;
Приліг спочити на диван – льоп;
Пірнув у Тихий Океан – хльоп;
Зібрався плисти на човні – ляп.
Не хочеш потиснути руку мені? – хляп...

О незрівнянний Саломар,
Той, Що Не Носить Комірців!
Він роззявляє рот і – гам! –
Заковтує мечі.

Для нього, певно, просто кайф –
Відчути сталь у пузі.
Та ну його. Піду доїм
Свою канапку, друзі.