На дощ я поглянув, З неба він, як струмок, Прямо в голову "хлюп" - Так, що й мозок промок. І все, що я чую у ліжку вночі, - В мізках булькає дощ і біжить по плечі.
Ступаю я м'яко У пору нічну, На руки не стану, Бо повінь почну. Пробачте за все, що я тут Вам кажу, Я іншим зробивсь, як з дощем я ходжу.
Скільки можна жувати боби?
Я сказав і немало зробив -
Я сардини відкрив.
Але звідти писк, крик :
"Ми спимо, нащо ти
Світло нам упустив?
Що за дивний хлопак,
Дай поспати однак. -
Зроби все, як було," -
На дні загуло.
Закрив... І йду їсти боби.