Минуло вже багато літ Відтоді, як в краю боліт, Сердешну ніженьку мою Вхопив триклятий Юпіюк.
Я в крик і плач, у ґвалт і вскач – Не відпускає Юпіюк. Кажу: „Пусти, хороший ти” – Не відпускає Юпіюк. Кричу: „Йди геть! Заб'ю на смерть!” – Не відпускає Юпіюк. І так з тих пір, хоч вір не вір, Не відпускає Юпіюк. Хоч сніг іде, югá гуде – Не відпускає Юпіюк. З землі нова росте трава – Не відпускає Юпіюк.
Відтоді я постійно з ним, А він, триклятий, хоч би хни! Тепер, збагнув ти, юний друже, Чому ходжу повільно дуже?
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
