Завжди перчи собі волосся,
Завжди перчи собі волосся.
Бо раптом викраде тебе Підступний Гнилозуб,
Й за гріш продасть Страшній Карзі,
Щоб зготувати суп.
А та й нюхне на втіху,
І чхне: Апчхи! - ось так!
І скаже: Йди, малюк, бо ти
Загострий на мій смак!
І зла, тебе пошпурить геть...
І як ніколи досі -
Помчиш під захист рідних стін -
Оце так довелося!
Тому завжди, завжди, завжди,
Завжди, завжди, ти чуєш?
Перчи собі волосся!

"Гарно, та не ідеал"-
Так сказала Мері Х'юм
В день свій сьомих іменин
Під веселий свята шум:
"Торт і гості - ще не бал:
Гарно...та не ідеал!!"

"Гарно...та не ідеал!"
Так сказала дівка Мері,
Як одного кавалера
Виставляла геть за двері:
"В нього й торс, і капітал:
Гарно...та не ідеал!"

"Гарно...та не ідеал!"
Це сказала пані Х'юм,
Вчителюючи у школі.
Купа зошитів і дум,
Ніч, ліхтар навіяв сум…
"В букви «О»не той овал:
Гарно, та не ідеал!"

Скаржилась на щось вона,
Як і смертний час настав…
"Може там всього сповна
Буде?», не один зітхав,-
"Янголи її взяли,
Понесли в небесний зал..."
Та почулось звідти всім:
"Гарно, та не ідеал!"

Останній свій сон, що з минулої ночі,
Візьму – в морозилці його заморожу:
Настане той день, а слова ці пророчі,
Як зморщуся весь, і ходити не зможу,
Чудесний свій сон той, для власного зиску,
Візьму, розморожу його, а потому
Нагрію, наллю в емальовану миску,
І пальці холодні попарю у ньому.

Від смерку до ранку,
Від ґанку до ґанку,
За нігтик, і той не зловлю
Тендітну ту ніжку, яку зміг би взути
У туфельку із кришталю.

Від смерку до ранку
На кожну панянку
Взував - аж тріщало по швах...
Свою Попелюшку кохаю я досі,
А ніжки сидять в печінках!