В носі в кожного із нас
Лютий мешкає хробак,
Ти мізинчик в ніздрю сунь –
Ніготь хáпне тільки так.
Далі руку пхай, малий –
Пальчик він тобі гризне
А по лікоть запихни –
Цілу руку проковтне!
Якось я навчився мови квітів,
Якось слухав гусені слова
Спів шпаків навчився розуміти,
В теревені хатніх мух встрявав.
Про життя пояснював сюрконикам з травиці
Плакав зі сніжинками, коли їх вітер зносив,
Якось мови квітів я зумів навчиться…
Як мені вдалося? Як тоді вдалося?
Є країна Тьхутикбісу,
Там за шинку – дві копійки, тільки мита цілих вісім,
Як то, жити в Тьхутикбісу?
Є країна Нудіставти,
Там працюєш за дурничку, а за спати – маєш плату!
Як то, жити в Нудіставти?
Є країна Кращевб'юся,
Там хлоп'ята носять плаття, а дівчата мають вуса.
Як то жити в Кращевб'юся?
Є країна Нутийбека
Там в кіно беруть негарних, кривоносих і почварних,
Косооких, нечупарних, а до того недалеких,
І сопливих і плаксивих, а найперше – всіх бездарних...
Нумо всі до Нутийбека!
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
