Не перетягуйте канати,
Давайте друзів обіймати!
Де всі обіймаються,
А не тягаються,
Де всі посміхаються,
А не змагаються,
Всі всіх обіймають
Й цілується кожен –
Ніхто не програє,
А всі переможуть.
Минуло вже багато літ Відтоді, як в краю боліт, Сердешну ніженьку
мою Вхопив триклятий Юпіюк.
Я в крик і плач, у ґвалт і вскач – Не
відпускає Юпіюк. Кажу: „Пусти, хороший ти” – Не відпускає Юпіюк. Кричу:
„Йди геть! Заб'ю на смерть!” – Не відпускає Юпіюк. І так з тих
пір, хоч вір не вір, Не відпускає Юпіюк. Хоч сніг іде, югá гуде – Не
відпускає Юпіюк. З землі нова росте трава – Не відпускає Юпіюк.
Відтоді
я постійно з ним, А він, триклятий, хоч би хни! Тепер, збагнув
ти, юний друже, Чому ходжу повільно дуже?
Я був очі підняв
І поглянув на дощ –
Він у вуха полляв,
Сповнив мізки аж до
Країв, і відтоді, як в ліжку лежу,
Все краплі дощу в голові шу та шу.
Я не сплю, а дрімаю,
В мене плавна хода,
Не кручусь, не стрибаю –
Ще проллється вода
Над край, ви пробачте безладні слова
Я змінився, відколи з дощем голова.
Сказали нам Джонсонів дім розібрати.
Зняли ми покрівлю і кóмин звалили,
Пригнали бульдозер, а ще екскаватор
Й ну стіни ламати, аж друзки летіли.
Ми вийняли вікна, кран крокви підважив,
Підлогу зірвали і стали завзято
Ламати фундамент, аж раптом хтось каже:
„Агов, хлопці! Джонсон живе через хату!”
(Мабуть це тому я вже в ланці не старший...)
Ой, мене гама
(вірте-не вірте)
Боа констриктор,
Боа констриктор,
Боа констриктор злий мене гама
І це мене, друзі, не тішить ні грама.
Оце тобі тьху ти –
Ковта мої бути!
Тьху, згинь!
Ковта до колін!
Ах так?!
До стегон ковта!
От чорт!
До пояса – ковть!
Ну й ну!
По шию ковтнув...
Овва!
Одна головвшшшффф...
Якби світ здурів, то я б тоді їв
Дві скибки борщу і гранчак пирогів,
Канапку із кави, а ще на десерт
Морозиво з печі та велосипед!
Книжковий салатик, з білизни биток,
Омлет капелюшний, спагеті-шнурок,
Вершки з маргариток, ручок, олівців...
Ось чим би я снідав, якби світ здурів.
Якби світ здурів, то що б я носив?
Краватку з еклерів і шпоньки зі слив,
З суфле тюбетейку на пів голови,
Й читав би газети перчених новин.
Дівчат звав би Гаррі, а хлопчиків – С'ю,
Співав би крізь вуха цю пісню свою,
Малу парасольку з паперу б носив,
Коли б дощ ішов... І коли б світ здурів!
Якби світ здурів, то що б я робив?
Взував би моря і по чоботу плив,
Літав би крізь землю, повітря б копав,
А ванну б на сходах напевно приймав.
Зустрівши людину, казав би „Бувай!”
Прощаючись „Здрастуй” казав би. Стривай –
Були б у пошані дурні та ледачі!
То я президентом зробився би значить!
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
